Скільки б не судилося страждати,
Все одно благословлю завжди
День, коли мене родила мати
Для життя, для щастя, для біди.

У народі кажуть, що на Різдво народжуються непересічні особистості. Так і Василь Симоненко народився на другий день Різдва, 8 січня 1935 року, в невеличкому селі Біївці на Лубенщині. Навряд чи можна знайти серед біографій поетів-шістдесятників долю яскравішу й трагічнішу, ніж доля Василя Симоненка.

15 січня у гуртожитку відбувся вечір-спогад «Життя, мов спалах блискавки». Почесною гостею заходу була лауреат мистецької премії імені Василя Симоненка Валентина Дмитрівна Панченко, яка повідала присутнім про невідомі сторінки із біографії видатного поета, адже багато цікавого вона дізналася про

Василя Андрійовича від своїх родичів, які знали особисто поета, зокрема, від Григорія Коломійця, однокласника і друга В. Симоненка, а також, досліджуючи архівні матеріали. Свою мистецьку премію (2007 року) Валентина Дмитрівна передала на подальше облаштування музею цього видатного поета-патріота у ЗОШ с. Тарандинці.

Під час заходу звучали вірші поета, учні мали змогу почути у запису голос

Василя Симоненка, де він дуже скромно говорить про себе та декламує вірш «Ти знаєш, що ти – людина…».

Вечір-спогад підготували та провели бібліотекарі Територіального відділення і Войнихівської сільської бібліотеки Людмила Фенько та Олена Піщаленко.